Духовна велич Львівщини
Запрошуємо поринути у минуле та сучасне наших храмів, стародавніх реліквій, святих та чудотворних місць, дізнатися більше про духовних сподвижників нашої землі, художників, скульпторів, які долучилися до створення шедеврів сакрального мистецтва Львівщини!
ПОДОРОЖ 1
Страдч - Прилбичі
Львівщина багата святинями, чудотворними іконами –Деревнянська чудотворна ікона Божої Матері, Унівська чудотворна ікона Богородиці, Верхратськачудотворна ікона Божої Матері у Крехові. Серед них і Страдч, до якого з особливою ревністю линуть потребуючі.Історія цієї святині незвичайна. Її початки сягають щонайменше ХІ ст. У той час, завдяки Божому промислу, облюбували собі цю місцину кілька зайшлих ченців – ідучи з Києва, чи може з Малої Азії. Натхненні до схимницького життя, подолали важку працю – видовбали у камені-пісковику печерний монастир, де й провадили, упокорені духом, у молитві й пості, життя!Страдецька печерська церква – чи не єдина в Західній Україні пам’ятка християнства, що зберегла свій вигляд до ХХ ст. Майже таким, як за часів, коли була монашим помешканням.
Прилбичі – родинне село митрополита Андрея Шептицького, – важливе місце для кожного греко-католика. Особливо для тих, хто розуміє і оцінює велич цієї непересічної особи. Родинний маєток Шептицьких у другій половині XVIII ст., коли їх придбав перемиський єпископ Атанасій Шептицький. Саме у родинному маєтку у Прилбичах після одруження оселився граф Іван Шептицький, батько Митрополита Андрея. Саме у Прилбичах визрівало покликання Андрея Шептицького, тут уперше, ще малим хлопчиною, Роман Шептицький сказав рідним про те, що хоче стати священиком.Окрім того, у Прилбичах є храм УГКЦ, при якому впорядковують кімнату-музей Андрея Шептицького, адже усі переконані, що постать Митрополита єднає, варто лише пізнати її глибину, захотіти почути його правдиві слова.Прочани традиційно мають змогу познайомитися з історією родини Шептицьких та безпосередньо їхнім побутом у Прилбичах, а також по-особливому відкрити для себе постаті Митрополита Андрея та його брата Климентія.
Коментарi